Під сяйвом кришталевих люстр оживали полонез і вальс — величні, чуттєві, сповнені шляхетності та краси. Кожен крок був мов подих історії, кожен рух — відлунням традицій, що оживають у сучасності.
Кружляння пар наповнювало зал ніжністю й гармонією, щирі посмішки світилися гордістю, а в серцях тремтів особливий трепет — той, що народжується лише в миті справжньої магії. У цей вечір час ніби сповільнився, дозволяючи прожити кожну секунду, кожен погляд, кожну ноту музики.
Віденський бал ліцею — це більше, ніж танець. Це емоції, що залишають слід у душі, це мрії, які сміливо виходять на паркет, і спогади, що назавжди оселяються в серці 
Мить, яку хочеться згадувати з теплом і гордістю ще багато років…
